Науковці обговорили питання популяризації наукової сфери в Україні

Із доповіддю про популяризацію науки в Україні виступив молодий науковець - старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України кандидат фізико- математичних наук Антон Сененко. У своєму виступі він наголосив, що популяризація науки в Україні здійснюється досить давно, але саме 2015-й рік став, фактично, переломним і знаковим у вказаній справі: завдяки зусиллям наших учених - насамперед і здебільшого науковців НАН України - вдалося здійснити прорив у медіа-сфері й активізувати процес донесення інформації про здобутки вітчизняних дослідників (як фундаментальні, так і прикладні) до широкої аудиторії. Поштовхом до такої активізації наукової спільноти послугувало тривале обговорення проекту Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (який, як відомо, був ухвалений Верховною Радою України 26 листопада 2015 року), що супроводжувалося висловленням пропозицій деякими урядовцями і народними депутатами щодо суттєвого скорочення видаткової частини Державного бюджету України за рахунок зменшення фінансування наукової сфери.

Як підкреслив А. Сененко, головними проблемами вітчизняної науки наразі є: жалюгідне бюджетне фінансування, відсутність у вчених мотивації до самореклами, відсутність зацікавленості засобів масової інформації та широкого загалу в отриманні відомостей про дослідницькі здобутки наших учених, а також труднощі зі впровадженням інновацій. Проте така ситуація не видається молодому вченому безнадійною, оскільки статистика перегляду публікацій на різноманітних Інтернет-сайтах і у соціальній мережі Facebook, присвячених питанням науки, упродовж минулого року яскраво засвідчила, що існує запит на інформацію про нові розробки й технології, створені нашими дослідниками. Зокрема, Facebook-пост А. Сененка під назвою «FAQ із науки в Україні» розійшовся мережею Інтернет і зібрав майже 200 тис. переглядів, що для українського сегмента популяризації науки є одним із рекордів. Пост на сторінці НАН України у цій же мережі, присвячений радіаційно зшитим гідрогелевим пов'язкам для загоєння ран та опіків, завдяки зацікавленості провідних українських медіаресурсів за один лише тиждень охопив аудиторію у понад 400 тис. користувачів. Таким чином, популяризація науки у цій соцмережі видається надзвичайно перспективним напрямом роботи, адже дає змогу поширювати інформацію про її досягнення серед великої кількості людей, з-поміж яких чи не найактивнішими користувачами є журналісти українських ЗМІ.

Минулоріч науковцям НАН України вдалося налагодити тісний зв'язок із популярними українськими блоґерами, які є лідерами думок, інформаційними агентствами (зокрема з «Укрінформ»), «Українським кризовим медіа- центром», радіостанціями, телеканалами тощо. Вчені НАН України активно співпрацюють також із популярними Інтернет-ресурсами.

Також проводиться робота зі створення Школи наукового журналіста - з метою підвищення якості публікацій і телесюжетів із питань науки. Адже, як виявилося, в Україні дуже бракує фахових кореспондентів, які зналися б на особливостях дослідницької діяльності та володіли навичками коректного представлення інформації про неї.

Задля оперативного реагування на повідомлення про сумнівні наукові

. Сененка, потрібна активізація діяльності спеціальної комісії зі лженауки, аби з кожного подібного питання могли надати свої коментарі одночасно 3-5 фахівців.

Вчені Академії також часто спілкуються між собою та запрошують усіх охочих на зустрічі в межах так званих вільних просторів, де за чашкою кави або чаю можна взяти участь у вільній дискусії з наукових питань, а дослідники мають змогу популярно розповісти про свої розробки.

Співробітники установ НАН України постійно організовують і проводять заходи з популяризації науки - «Дні науки», «Фестиваль науки», а також долучаються до проведення Наукових пікніків. Крім того, багато з них є дописувачами створеного молодими ж ученими Академії Інтернет-ресурсу «Моя наука», покликаного у зрозумілій для широкого загалу формі розповісти про найновіші наукові здобутки, цікаві наукові події, стан досліджень в Україні та світі.

Як зауважив А. Сененко, минулого року вченим НАН України вдалося заручитися підтримкою і парламентарів - зокрема народних депутатів Ірини Суслової, Олексія Скрипника і голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич. На жаль, з огляду на наміри (наразі вже реалізовані) Кабінету Міністрів України щодо суттєвого скорочення видатків на вітчизняну наукову сферу (в тому числі й діяльність установ НАН України) вчені були змушені висловлювати свою незгоду з державною фінансовою політикою в галузі, виходячи на протести й пікетуючи будівлі органів влади.

А. Сененко розповів і про стереотипи щодо науки, які існують у нашому суспільстві, та навів аргументи на їх спростування. Він, зокрема, зазначив, що всупереч поширеній думці наука, з огляду на свою суть, не може давати швидких, миттєвих результатів і потребує значних капіталовкладень, відповідно підготовлених фахівців, часу і передбачає, як правило, довгі терміни окупності. Головним завданням учених є здійснення наукового пошуку, а не пошуку коштів на проведення досліджень і забезпечння собі гідного рівня життя. Мають функціонувати окремі структури, які займалися б комерціалізацією та впровадженням розробок. Крім того, наука не може існувати тільки за рахунок грантів і добровільних пожертв (наприклад, у формі краудфандингу): бюджетне фінансування тому й називається базовим, що саме воно має підтримувати науку в першу чергу. Хибним є і уявлення про те, що українські дослідники не мають публікацій в авторитетних фахових зарубіжних наукових виданнях, що академічна наука є архаїзмом (адже насправді академія - досить поширена форма організації вчених у багатьох державах, в тому числі у країнах - членах Європейського Союзу). Як зазначив А. Сененко, враховуючи мізерне бюджетне фінансування, ефективність наукової діяльності наших учених є значно вищою, ніж у їхніх зарубіжних колег, і українські дослідники демонструють дуже пристойні результати. Абсолютно недалекоглядно, як зауважив А. Сененко, зосереджуватися на виробництві низькотехнологічної продукції, адже грошові надходження від її збуту (порівняно із прибутками від продажу середньо- та високотехнологічної продукції) не можуть слугувати основою для економічного поступу країни та її майбутнього процвітання. Крім того, з вирішенням проблем наукової сфери зволікати недоречно, тому що їх задавнення може призводити до руйнації наукових шкіл і переривання тяглості й традиції у вказаній галузі.

Наостанок А. Сененко наголосив, що іншого інструменту й рушія розвитку, крім науки, сучасна цивілізація не має, а тому, прагнучи досягти рівня (в тому числі й економічного) провідних країн світу, Україна має приділяти достатню увагу розвитку науки, а вчені Академії, у свою чергу, мають активніше долучатися до популяризації результатів своєї діяльності й доведення до громадськості думки про роль і суспільну значущість науки.

Прес-служба НАН України