Новий рівень новітніх технологій медичної освіти у ЗДМУ

У міжкафедральному тренінговому центрі ЗДМУ щодня відбувається щось нове і цікаве. Ось і зараз студенти й викладачі приходять познайомитися із віртуальним пацієнтом, який «оселився» тут цими днями.
Поки що йому не придумали ім’я, бо їх потрібно не менш, ніж 50, саме стільки програм у фантастичної новинки, яку Запорізький державний медичний університет, витративши майже чотири мільйони гривень, придбав для навчання студентів. Коли йдеться про рівень якості навчання, ректорат не шкодує ресурсів, дбаючи про новітні технології в освітньому процесі, послуговуючись правилом – у наших студентів має бути все найкраще.
Отже, симулятор віртуального пацієнта. Він живе в «розумному» столі, в образах чоловіків, жінок, дітей, з’являючись на люди увімкненням кнопки і за велінням керівника центру, асистента кафедри мультимодальної діагностики і пропедевтики Катерини Романової. Вона найперша познайомилася з його функціями і тепер, разом з помічниками, двома фахівцями першої категорії - Артуром Чернявським та Іриною Скобою, - працюють над адаптацією новинки у навчальний процес.

«Цей пацієнт налаштований на більш як п’ятдесят сценаріїв терапевтичного і педіатричного профілів, - розповідає Катерина Борисівна. - Можемо повністю відслідкувати тематику практично усіх напрямів медицини. На встановлення діагнозу дається 15 хвилин, за цей проміжок часу треба обстежити пацієнта, поспілкуватися з ним, упевнитися в діагнозі, вивести його з гострого стану, призначити лікування. Вибрати дозування препаратів слід з огляду на параметри – зріст, вага пацієнта, індекс маси тіла тощо. Одне слово, все, як в реальній практиці.
Якщо студент досягає позитивного результату, з’являються оцінки у відсотках за кожен блок - загальний огляд хворого, діагноз, алгоритм лікування. Заходимо в кожен розділ і бачимо, де були допущені помилки, маємо навіч повний моніторинг дій. У підсумку пропонуються 4 варіанти діагнозу, з них обираємо правильний. Якщо допускаємося помилки, пацієнт, на жаль, гине».
На моніторі для лікаря постійно висвітлюються основні показники – тиск, частота пульсу, сатурація. Оперативно можна проводити всі дослідження – рентгенографію, комп’ютерну томографію, кардіомоніторування, повністю відслідкувати результати всіх біохімічних та інших досліджень. Приголомшує, наскільки оперативно можна зібрати анамнез і визначитися з алгоритмом лікування. Але це під силу фахівцеві лише з дуже високим рівнем знань. Саме на таку підготовку студентів і працює колектив ЗДМУ.

Катерина Борисівна провела своєрідний урок знайомства з симулятором віртуального пацієнта для студентів 3 курсу, майбутніх педіатрів. Уявного хворого хлопчика привезли у приймальне відділення, чіткий голос промовляє вступну частину, де окреслено дані первинного огляду – в якому стані доправили, з якими скаргами, чим хворіє. При цьому чути, як дитина дихає. Дівчатка, дізнавшись, що від їхніх не вірно скоординованих дій - хворий хлопчик, якому стало зле, через 15 хвилин може померти,- відверто розгубилися, адже дитина дивилася на своїх рятівників благальними очима, при цьому відповідала на їхні запитання щодо свого стану, який з кожною секундою погіршувався.
Педагог сконцентрувала їхню увагу, спрямовувала на вибір потрібних функцій, щоб оцінили статус пацієнта відповідно до клінічних протоколів. Студенти приступили до встановлення діагнозу, споглядаючи їхні дії, Катерина Борисівна навіч бачила, наскільки вони підготовлені теоретично, чи швидко реагують на показники моніторування, де прогалини у знаннях з фармакології та рецептури, коли потрібно призначити препарат, одне слово, чи здатні за 15 хвилин впоратися бодай з частиною поставлених завдань. На жаль, перша спроба врятувати пацієнта не вдалася.
«Ми вже бачимо величезну користь такого навчання і такої технології, - підсумувала Катерина Романова. – Передусім, у тому, що студенти мають самі переконатися, що навчатися потрібно так, щоб у будь – якій ситуації, де жодної зайвої хвилини на роздуми, ти реально міг діяти без варіантів – правильно, чітко і грамотно. Звісно, для третього курсу поки що це складно, краще вийде у п’яти – шестикурсників. Але тренування, ситуаційні задачі, де ти стоїш за крок нехай не реальної, віртуальної смерті людини, мотивують і примушують добре навчатися вже з першого курсу».