Під час спілкування з директором юридичного департаменту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України відчуваєш, що це людина-перфекціоніст.

«Освіта України» № 42 від 15.10.2012

Усе має бути в порядку – аж до останньої коми в нормативному документі. Колектив департаменту, а це 21 працівник, який очолює Ольга Олександрівна, щодня вирішує величезну кількість питань, пов’язаних із дотриманням законодавства у міністерстві і не тільки. Про цю титанічну роботу мало відомо широкому загалу. Тож ми вирішили заповнити цю прогалину.

– Ольго Олександрівно, розка­жіть про напрямки роботи ва­шого департаменту.

– Насправді, якщо бути від­вертим, все, що робить мініс­терство, виконуючи свої осно­вні функції – формування та реалізація державної політи­ки у сфері освіти, науки, ін­телектуальної власності, іннова­цій та інформатизації, молоді, фізичної культури та спорту, і є щоденною роботою депар­таменту. Оскільки, одним із основних завдань міністерства є розроблення проектів норма­тивно-правових актів. Але крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. щодо за­твердження Загального поло­ження про юридичну службу міністерства на департамент покладені завдання, пов’язані із організацією правової робо­ти, перевіркою на відповідність законодавству проектів норма­тивно-правових актів, також де­партамент бере участь у забез­печенні захисту майнових прав і законних інтересів держави, забезпечує представлення ін­тересів міністерства, навчаль­ного закладу, громадянина у суді, займається питаннями за­побігання та протидії корупції та багатьма іншими щоденни­ми питаннями.

Так, відповідно до основних напрямів роботи, у департамен­ті функціонують 4 відділу, від­діл із забезпечення взаємодії з Верховною Радою України, відділ, який займається «папе­ровою роботою» тобто розро­бленням та перевіркою проек­тів актів законодавства, відділ захисту інтересів держави у су­дах, а також відділ кодифікації та редагування, щоденна рутин­на робота якого є невід’ємною складовою в цілому роботи де­партаменту.

Крім того, усі працівники де­партаменту постійно здійсню­ють перевірку стану правової роботи у навчальних закладах, установах та підприємствах, що знаходяться у сфері управління міністерства.

Отже, враховуючи звернен­ня громадян, відповіді на пи­тання в порядку доступу до пу­блічної інформації працівники департаменту фактично опра­цьовують приблизно більше 80 відсотків усього документообігу міністерства та безпосередньо візують у юридичному департа­менті. Це – щоденна складна робота. Можливо, вона не є не дуже цікавою, однак дуже важ­ливою. Адже навіть простий лист повинен відповідати всім нормам та вимогам законодавства.

СПРАВИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СКАРГАМИ – НАЙБОЛЮЧІШІ

– У структурі Вашого депар­таменту є відділ представни­цтва судах. Розкажіть, в яких судових процесах бере участь міністерство? Які справи най­більш резонансні?

– Всі справи для нас є од­накові як судова справа. Є про­стіші є складніші. Цей напрям роботи очолює прекрасних фахівець, мій заступник, Глоба Марія Леонідівна. І це не про­сто моя думка, як керівника. Ні, вона є фахівцем , який вже понад 6 років займається цими питаннями. Уявіть собі на сьо­годнішній день міністерство безпосередньо є стороною по­над у 140 справах. Під її керівни­цтвом тільки за два роки змен­шилось судових справ десь на 28 відсотків, а це складна і кропітка справа, адже тільки написа­ти позов чи заперечення на ньо­го це не менше 6 – 10 аркушів тексту. А є справи які тягнуться вже понад 3 роки. Я думаю, що багато ваших читачів безпосе­редньо неодноразово спілкува­лися з нею і отримували допомо­гу від працівників цього відділу.

Щодо резонансних справ, то їх дійсно чимало. Для мене кож­на з них резонансна, бо завжди хочеться отримати результат. Відповідно до нормативних до­кументів, та й власного пере­конання, міністерство не може бути учасником тільки під час розгляду справи у першій ін­станції незалежно від рішення суду у цій інстанції. Норматив­ні документи зобов’язують нас пройти усі три інстанції, неза­лежно від рішення попередніх.

Справи, пов’язані зі скар­гами громадян, найболючі­ші, тому що вони, як прави­ло, підпадають під категорію справ, які зачіпають чи пору­шують права громадян. Щодо позовів до міністерства, можу навести приклад. Іноземний студент закінчив наш універ­ситет і захотів отримати ди­плом державного зразка, який отримують громадяни Украї­ни. А для студентів-іноземців постанова КМУ не передбачає диплом виготовлених на під­ставі фотокомп’ютерних тех­нологій, а виключно передба­чає паперовий формат. З одного боку є думка студента, а з ін­шого – чинна нормативно-правова база, яка не дозволяє видати нам диплом іншого фор­мату, ніж того, що встановле­но постановою, оскільки це є документом державного зраз­ка, хоча суд і прийняв рішен­ня, яким зобов’язав це зробити. Але можливо це зробити після зміни нормативних актів. Ось і резонанс, і колізія.

– Міністерство здійснює функ­ції з управління державним майном. Мабуть, з ним також пов’язано чимало справ?

– Звичайно. Дуже багато пи­тань, пов’язаних, наприклад, з гуртожитками. Наше законо­давство побудоване таким чи­ном, що не можна просто взяти і забрати гуртожиток, змінити його призначення, переоблад­нати або зруйнувати. Останнім часом, дякуючи прокуратурі, у нас відновлено сім справ, які вже знаходяться в судах. Їхня мета – повернення гуртожит­ків ВНЗ і профтехучилищам.

Чимало справ, пов’язаних із незаконним відчуженням зе­мельних ділянок, право постій­ного користування якими належить навчальним закладам.

Це коло питань пов’язано з іншою проблемою – коли ви­щий навчальний заклад (так само і дитсадок, і школа) не можуть заплатити та своєчас­но оформити державний акт на земельну ділянку, дуже багато випадків, коли вони не можуть завершити цю процедуру. Саме відсутність оформленої у вста­новленому порядку права по­стійного користування земель­ною ділянкою і дають деяким швидким на руку особам чини­ти незаконні дії.

Міністерство, завдяки твер­дій позиції Дмитра Володими­ровича постійно контролює ці питання і робить все можли­ве, щось якось завершити ви­рішення цього питання по всій Україні.

Так, нещодавно розроблено відповідний проект норматив­но-правового акта, який спря­мований на те, щоб допомог­ти навчальним закладам швидко завершити оформлення усіх до­кументів.

– Протягом двох років три­ває «хрестовий похід» за по­вернення дитсадків. Яка роль юридичного департаменту в цьому процесі?

– Важко сказати, що ми без­посередньо беремо участь у по­верненні ДНЗ, оскільки в нас дитсадки перебувають у кому­нальній власності. Зрозуміло, що ми можемо тільки надавати юридичний супровід і допомо­гу. Не завжди у сільській раді є юрист відповідної кваліфікації, який може правильно скласти позов або представити інтереси громади в суді. Хоча в нас були справи, де міністерство висту­пало третьою особою. Згадає­мо хоча б справу з дитсадком на вулиці Пушкінській у цен­трі Києва. І ми ходили в суди і, звичайно, наполягли на по­верненні цього закладу. Дуже багато випадків, коли до нас звертаються громади із факта­ми незаконної оренди примі­щень дитсадків. Саме наш департамент консультує, підказує, що потрібно зробити для того, щоб розірвати договір або вжи­ти інших заходів відповідно до законодавства.

ЩО ТАКЕ СПРАВЖНІЙ ЮРИСТ?

– Один ваш колега розповідав, що юристів наші університети випускають багато юристів, а взяти на роботу немає кого. Які якості, на вашу думку, мають бути в справжнього юриста?

– Дуже цікаве і своєчасне питання. департамент форму­вався фактично з нуля – дя­куючи Дмитру Володимирови­чу, його розумінню важливості правової роботи, за два с по­ловиною років юридичний від­діл перетворився спочатку у юридичне управління, а потім з моменту утворення нового Міністерства – у юридичний департамент. Отже, співбесід з потенційними колегами у мене пройшло багато. Перед тим, як людина подає свої документи на конкурс, який оголошується в Міністерстві, якщо є така мож­ливість, я спілкуюсь з нею. Тра­пляється й таке, що я просто не раджу людині подавати до­кументи. Я бачу, що в неї зо­всім інші інтереси. І я відверто кажу: «В цьому Міністерстві ці інтереси реалізувати неможли­во». Або я бачу, що людина зо­всім не орієнтується в законо­давстві. Завдяки тому, що в нас дуже багато роботи, ми не має­мо часу, навчати з нуля. Якщо людина п’ять років навчалася і не може мені сказати, які по­вноваження у Президента, які повноваження Кабінету Міні­стрів і чим вони відрізняють­ся, то звичайно, я раджу люди­ні починати відкривати і читати Конституцію України. МОНмолодьспорту, і зокрема наш де­партамент, займається не лише освітніми питаннями. Потріб­но приймати людей на роботу, звільняти їх, укладати контрак­ти. Потрібно розуміти, що ро­биться з державним майном. Взагалі треба орієнтуватися в усьому законодавстві. Так і ви­ходить , що два три питання і фактично і мені і людині стає зрозуміло, чи варто їй спробу­вати свої сили далі під час кон­курсного відбору.

ТРОХИ ПРО ОСОБИСТЕ -ПРО… РОБОТУ

– У мене до вас два особистих питання. Перше – коли саме ви вирішили стати юристом, коли у вас виникнула така мрія. І друге – розкажіть, де ви на­вчалися і як потрапили на ро­боту до міністерства?

– Я приїхала в Україну коли мені було вже майже 14 років, і батьки, розуміючи необхід­ність знання української мови для подальшого навчання, на­полягли на тому, щоб я всту­пила до педагогічного училища і там вивчила українську. Так як на той момент ще не було права отримувати атестат піс­ля другого курсу педагогічно­го училища, я одночасно зао­чно (на той момент це ще не зовсім було дозволено) вступи­ла до юридичного коледжу.

Тоді я чітко розуміла, що че­рез особливості характеру мені важко буде бути вчителем. Піс­ля навчання (я одночасно закін­чила і педучилище, і коледж), віддала мамі червоний диплом педагогічного училища (вона викладач), татові, який мріяв, щоб я була юристом, я віддала червоний диплом юридичного коледжу і після цього вступила вже на третій курс економічно­го факультету інституту.

Але після року навчання і роботи я зрозуміла, що мені чогось не вистачає. І вступила на перший курс юрфаку Ки­ївського національного універ­ситету імені Тараса Шевченка. Тоді чітко і розуміла, порів­нявши вже на підставі здобутого практичного досвіду і ба­зової юридична освіта, що, я хочу бути юристом, тому що це те, що мені подобається і чим я буду займатися, напевно, все життя. І бакалаврат, і магістра­туру закінчила на «відмінно» і з того часу працювала виключно юристом. Була юрисконсультом на різних підприємствах, зна­ла, що таке суди – трьохрічні, п’ятирічні.

Але у 2003 році я стала дер­жавним службовцем і була при­йнята на роботу в Секретаріат Кабінету Міністрів, де я працювала більш ніж шість років в юридичному департаменті, за­ймала різні посади і вважаю, що саме ця робота зробила мене різностороннім юристом і дала безцінний досвід. Це дуже ве­лика практика, яка не лише розширює світ юриста – вона вчить його писати і читати до­кументи, логічно мислити, і не лише казати – так не можна, не відповідає законодавству, а й знаходити законні варіанти вирішення проблеми. Тільки там я зрозуміла, що приказка «Стратити не можна помилува­ти» і кома між словами – це не жарт.

Після Кабміну я прийшла працювати в міністерство дя­куючи Дмитру Володимиро­вичу, який запросив мене на цю роботу. Я погодилася, бо з ним дуже комфортно працюва­ти як з керівником. Він чує, на­дає можливість відстояти свою точку зору, реалізуватися.

За два роки дякуючи його ро­зумінню і підтримці зроблено дуже багато. Я навіть не буду брати питання освіти, зупиню­ся лише на юридичних момен­тах. Наприклад, проблема ко­рупції. Коли затверджуються нові умови вступу або прийма­ються ще якісь документи, ніх­то не може здогадатися, що це і є боротьба з корупцією. А бо­ротьба за повернення дитячих садків! Це так само боротьба проти корупції.

Взагалі бути юристом це дуже цікава і складна робота. Писати проекти, правильно чи­тати Закони, і їх реалізувати – це різні речі, і іноді непрості, особливо для тих, хто дійсно хоче, щоб все було відповідно до законодавства.

ВІТАЄМО!

Минулого тижня Президент України Віктор Янукович з нагоди професійного свята – Дня юриста – за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, розвиток юридичної науки, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм присвоїв Ользі Кравченко звання «Заслужений юрист України». Колектив газети «Освіта України» і видавництва «Педагогічна преса» вітає Ольгу Кравченко з цією значною подією і бажає подальшої плідної праці в освітній галузі України!

Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України» № 42