Проблеми переміщених вищих навчальних закладів стали головним питанням сьогодення не лише для них самих, а й для всієї освітньої системи України.

В результаті проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та окупації Криму багато ВНЗ були змушені переїхати до інших міст. Загалом за межі окупованих територій переїхали 18 ВНЗ, а це три з половиною тисячі науково-педагогічних працівників та майже сорок тисяч студентів.

Вищі навчальні заклади, які були вимушені переміститися до інших міст

№	Назва ВНЗ	Місто переміщення
1	Донецький національний університет	м. Вінниця
2	Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка	м. Сєвєродонецьк
3	Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського	м. Кривий Ріг
4	Донецький юридичний інститут МВС України	м. Кривий Ріг
5	Донецький державний університет управління	м. Маріуполь
6	Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет»	м. Красноармійськ
7	Донецький національний медичний університет ім. М. Горького	м.Краматорськ
8	Донбаська національна академія будівництва і архітектури	м. Краматорськ
9	Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти	м.Слов'янськ
10	Горлівський інститут іноземних мов державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»	м. Бахмут
11	Донбаський державний технічний університет	м. Лисичанськ
12	Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля	м. Сєвєродонецьк
13	Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти	м. Сєвєродонецьк
14	Державний заклад «Луганський державний медичний університет»	м. Рубіжне
15	Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»	м. Старобільськ
16	Луганський національний аграрний університет	м. Харків
17	Луганська державна академія культури і мистецтв	м. Київ
18	Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського (з АР Крим)	м. Київ

Таке переміщення виявилось можливим тільки завдяки наполегливій роботі керівництва таких закладів та відданості й патріотизму викладачів і студентів.

“Це був новий іспит для наших педагогів і співробітників – треба було визначитися, чи готові люди залишити все, що було, і їхати від дому, від своїх близьких. Це не всі змогли витримати. Але був плюс: всі, хто виїхав - це команда, тому що виїжджати навмання ніхто би не погодився. Отже, колектив - це, мабуть, єдине, що ми вивезли звідти”, – проректор Донецького юридичного інституту МВС України, підполковник поліції Олексій Мозуляка.

Переміщені вищі навчальні заклади втратили майже все: приміщення, документацію, бібліотеки, устаткування, лабораторії. Серед основних причин такої втрати: відсутність рішучих дій та рішень щодо організованого виїзду з боку держави, зрада колишнього керівництва і перехід під “міністерство освіти ДНР”, захоплення будівель бойовиками, протидія з боку викладачів, які залишилися на тимчасово окупованій території.

“Нам нічого не віддали з університету, навіть нашу інтелектуальну власність. У кого що залишилося вдома на комп’ютері, те змогли взяти. З університету ми не взяли нічого”, – в.о. ректора Донецького державного університету управління (переміщеного), д.держ.упр., професор Світлана Марова.

Основна проблема була у тому, що нормативно-правові акти України не враховували стан гібридної війни, ніде не було прописано, що робити в таких умовах. Жодним документом не було передбачено механізм вирішення більшості проблем ВНЗ, спричинених такою війною.

“В 2014-му році люди працювали, не отримуючи зарплатню, студенти навчалися, не отримуючи стипендії. Все це тривало протягом жовтня, листопада, груденя, січень, тому що ми не могли зареєструватися в казначействі. Ні Державна казначейська служба, ні територіальні органи управління, ні Міністерство освіти – ніхто не знав, як це зробити правильно”, – проректор з науково-педагогічної роботи, міжнародних зав’язків та розвитку, к.е.н., доц. Лариса Самосьонок.

Все це зумовило необхідність термінового вирішення питання виживання переміщених ВНЗ, яке ускладнювалося ще й жорсткою конкуренцією на ринку освітніх послуг.

Ініціативною групою Координаційного центру переміщених ВНЗ за підтримки народного депутата України Олексія Михайловича Рябчина та Міністерства освіти і науки України було створено Раду ректорів переміщених ВНЗ.

В результаті тісної співпраці з керівництвом переміщених ВНЗ було зроблено життєво важливий крок, спрямований на збереження наукового потенціалу Донбасу та Криму – розроблений, поданий до Верховної Ради України та прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ), які були переміщені з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

Слід зазначити, що плідна робота над цим законопроектом тривала більше ніж півроку. Його положення стали результатом тривалого процесу обговорення всіх нагальних проблем переміщених ВНЗ, які були висвітлені керівництвом цих закладів на зустрічах з представниками

“Буде закон, яких дозволить нам рухатися далі, буде можливість вже вирішувати проблеми нашого рівня. Ми не просимо грошей, ми просимо допомоги у закритті тих вузьких місць, в першу чергу законодавчих, пов’язаних з процесом навчання. Усе інше ми зробимо самі” – проректор з навчальної роботи Донбаського державного технічного університету к.т.н., доц. Валерій Соколенко.

Як наголосив народний депутат України Олексій Рябчин, «питання збереження переміщених вищих навчальних закладів – це питання національного престижу України». Таку думку повністю підтримують ректори переміщених ВНЗ та зауважують, що їх заклади гідно пережили переїзд та мають сили і потенціал для повноцінного існування.

“Усі ВНЗ, які виїхали, достатньо великі, і в більшості зберегли власний потенціал для того, щоб існувати далі як автономні одиниці” – в.о. ректора Донецького національного технічного університету, д.е.н., доц. Ярослав Ляшок.

Відсутність у суспільстві достатньої інформації про діяльність переміщених ВНЗ, про їх проблеми та досягнення формує недовірливе та боязливе ставлення до них. Невдала вступна кампанія 2015 року потягла за собою скорочення науково-педагогічного складу та поставила перед деякими ВНЗ питання втрати статусу або закриття.

Таким чином, у 2016 році було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції», який полегшував цьогорічні умови вступу для абітурієнтів з окупованих територій та покращив результати вступної компанії до переміщених ВНЗ у 2016 році (завдяки даному закону, цього року до переміщених ВНЗ змогли вступити майже тисяча абітурієнтів з окупованих регіонів).

"Завдяки цьому закону - ми забрали з окупованої території понад 1000 абітурієнтів", – директор Координаційного центру переміщених ВНЗ, Олександр Кульга

Подібні державні рішення дуже важливі, адже існує проблема не лише “витягнути” нашу молодь на підконтрольну українській владі територію, але й не дати їй вступити до нелегітимних ВНЗ, які продовжують функціонувати на окупованій території.

Багато колишніх працівників та студентів переміщених ВНЗ були змушені залишитись на окупованій території та продовжувати працювати/навчатись у навчальних закладах, які залишились на окупованих територіях. Але дуже часто причиною таких кроків ставали не лише політичні погляди, а й фізична неможливість переїхати через фінансовий стан, стан здоров’я, сімейні обставини тощо.

“Хтось залишився з ідеологічних міркувань – він розділяє те, що відбувається, але багато хто не зміг виїхати через сімейні або фінансові обставини”, – проректор з науково-педагогічної роботи Донецького державного університету управління, д.держ.упр., професор Валентина Токарева.

Наприкінці зазначимо, що на цьому вирішення проблем переміщених ВНЗ не закінчується, адже в жодному разі не можна залишати поза увагою проблему зруйнованих наукових зв’язків, проблему повної втрати іноземних студентів, а, отже, додаткових джерел фінансування і, звичайно, питання реінтеграції.

Патріотично налаштована наукова спільнота та студентство Донбасу і Криму потребують не допомоги, а підтримки. Ці люди сповнені оптимізму, незважаючи на всі труднощі, які лягли на їх плечі. Вони знаходять в собі сили не просто виживати і триматися, а розвивати свій виш і рухатись далі.

“Насправді, такий переїзд багато в чому нас мобілізував, підстьобнув. І ті реформи у сфері вищої освіти, які відбуваються – це формування унікальних освітніх програм – ми розуміємо, навіщо це потрібно. Щоб людина, яку була викинута з життя, могла себе реалізувати незалежно від того, яка у неї спеціальність, щоб вона знайшла своє місце у житті”, – декан факультету програмування та комп'ютерних технологій Cхідноукраїнського національного університету ім. В. Даля, к.т.н., доц. Сергій Митрохін.

При підготовці статті були використані матеріали відеопроекту ‪Displaced Universities.

Координаційний центр переміщених ВНЗ