В умовах сучасного інформаційного суспільства перед освітою виникає глобальна проблема – збільшення кількості та підвищення якості навчальної інформації при інваріантному навчальному часу, за який має бути засвоєна ця інформація.

Одним із шляхів, що забезпечують вирішення цього протиріччя, є застосування комп’ютерного тестування (КТ), як частини багатьох педагогічних інновацій. Стало очевидним фактом те, що тести дозволяють отримати об'єктивні оцінки рівня знань, умінь, навичок і уявлень, виявити прогалини в підготовці. Безумовно, найбільш раціональними шляхами, що забезпечують економію часу є інтенсифікація навчального процесу, зміна загальної організації навчання і перехід від групових форм занять і контролю знань до індивідуальних, автоматизованих.

Особливості КТ як одного із способів перевірки рівня засвоєння знань були обговорені в роботі [1]. В морехідному коледжі технічного флоту протягом поточного навчального року проводилось КТ знань курсантів зі спеціальних та загальноосвітніх дисциплін. Результати контролю враховувались у поточному та підсумковому оцінюванні знань учнів.

В даній роботі хотілося б звернути увагу на інший важливий аспект використання комп'ютерних форм тестування. Основний результат такого підходу полягає в тому, що використання тестових завдань значно посилило мотивацію навчання. Явно виражений процес зростання мотивації учнів при виконанні ними тестових завдань на комп'ютері спонукав нас провести аналіз основних чинників, що сприяють цьому.

Після початку регулярного використання тестових завдань, в усіх групах курсантів 2-го та 3-го курсів (загалом 690 учнів) було відзначено позитивне відношення до процедури КТ, яке проявлялося у певних змінах: зросла активність роботи курсантів на занятті; з'явився дух змагання та бажання успішно скласти тести; посилився інтерес до самостійної підготовки.

Це можна пояснити такими факторами:

1. Тестування за допомогою комп’ютерної програми, а не на паперовому носії, певним чином нагадує комп’ютерні ігри, які дуже популярні серед молоді. Це відмітили майже всі курсанти, які приймали участь у тестуванні. Справа в тому, що реакція людини, яка отримала незадовільну оцінку при тестуванні, практично, аналогічна реакції людини, яка програла у якусь гру. З’являється азарт та бажання підвищити свої результати.
2. Отримання миттєвого результату у присутності курсанта. Проведене опитування продемонструвало, що майже 70% учнів висловлюють елементи недовіри, коли результати контрольних робіт оголошуються через якийсь час після їх проведення, особливо, коли на занятті не проводиться аналіз контролю за недостатністю навчального часу. Причому, чим більше пауза між проведенням контролю та оголошенням оцінок, тим більше вірогідність негативної реакції учня. Відкритий процес тестування "відмітає" всякі сумніви. Наявність ігрового моменту призводить до того, що виробляється миттєва самооцінка, яка спрямована на себе особисто, а не на завдання чи викладача. Дана самооцінка дуже сильно впливає на навчальну активність учня.
3. Виключення упередженого ставлення в оцінці знань курсанта. Відома певна категорія учнів, які впевнені в тому, що "... мені ніколи він (вона) добру оцінку не поставить". Причини для цього можуть бути різні, але суть одна – учень може бути впевнений в упередженому до нього відношенні або просто робити вигляд, що таке ставлення має місце. Це один з приводів не займатися якісним вивченням предмета, тому що це нібито марно. Тестування за допомогою ЕОМ практично виключає таке ставлення, особливо якщо тестований знає, що питання тесту обираються програмою випадково. Спостерігається стан психологічного комфорту, особливо у конфліктних курсантів. Тому результат тестування трактується в більшій мірі не як вираження ставлення викладача, а як необхідність краще вчитися.
4. Простота використання і швидкість виконання тестів. Даний фактор створює ілюзію простоти і доступності матеріалу, а також легкості самого процесу навчання. Це потужний рушійний стимул. Курсант, який на 100% упевнений в тому, що при певному зусиллі матеріал можна вивчити на "відмінно" – вже на голову вище того, хто вважає, що завдання нездійсненне і за нього з цієї причини не варто братися. Відповідь за 20 хвилин на більшість питань тестового завдання та отримання максимальної кількості балів окремими учнями на очах у всієї групи створює відчуття легкості і простоти процесу тестування, викликає прагнення до подібних результатів. На питання про невдалі спроби скласти тести практично неможливо почути ніякої іншої причини, крім як особистої непідготовленості.
5. Неминучість контролю. При проведенні звичайного заняття контроль, як правило, є вибірковим, поверхневим, дозволяє багатьом курсантам думати : "А може пронесе?". При проведенні комп'ютерного тестування проводиться контроль кожного учня з усіх питань певної дисципліни. Це мобілізує учнів на ретельну підготовку до заняття.
6. Повторюваність результатів при повторному тестуванні, у разі відсутності додаткової підготовки після першої спроби. Тестові завдання, укладені з високою надійністю, забезпечують практично повне повторення попередніх результатів при повторному тестуванні. Курсанти кожен раз заново переконуються, що простого вгадування не виходить, одного везіння недостатньо для хорошої оцінки – потрібні знання. Адекватною реакцією є міцніюча впевненість у необхідності ретельного вивчення підручників та конспектів лекцій.

Такі основні фактори, що впливають на підвищення мотивації процесу навчання при використанні комп'ютерних тестів. Ще раз нагадаємо, що мова йде про поточний контроль; проведення підсумкового контролю – окрема велика тема, тому що підсумкові тестові завдання значно відрізняється методикою підготовки.

Як було вказано вище, коректність та надійність тестових завдань – одна з важливіших проблем успішного втілення в навчальний процес комп’ютерного тестування [2,3].

Складання тестів – непростий процес, який потребує певного рівня професіоналізму і досвіду навчально-методичної роботи викладача. Багато чинників необхідно врахувати під час складання тестових завдань. Перш за все, необхідно визначити межі предметної області і розбити її на розділи, які в свою чергу розбиваються на підрозділи і т.д., та визначити найбільш важливі поняття в підрозділах, знання яких забезпечує засвоєння дисципліни в цілому.

Наступним етапом є складання плану тесту - приблизна розкладка необхідного числа завдань різного ступеня складності та різних типів на кожен розділ предметної області.

Найвідповідальніший етап - складання і підбір тестових завдань. Як відомо, тестові завдання бувають наступних типів:

• Завдання закритого типу – випробуваному пропонується вибрати правильний варіант з набору варіантів відповідей;
• Завдання на відповідність – випробовуваний повинен привести у відповідність поняття і їх визначення;
• Завдання на встановлення послідовності – випробовуваний повинен розташувати поняття в певній послідовності;
• Завдання відкритого типу – випробуваний повинен дати чітку, однозначну відповідь;
• Ситуаційні завдання – випробовуваний повинен обчислити значення будь-якого параметра, якщо відомі конкретні значення інших, пов'язаних з ним. Такі завдання дозволяють виявляти вміння випробуваного застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних завдань.

При складанні тестових завдань різних типів необхідно враховувати наступні основні вимоги:

• Завдання повинне відповідати за змістом тому розділу, для якого складається;
• Завдання повинне представляти важливу, а не другорядну частину матеріалу;
• Завдання відкритого типу повинне мати чітке, коротке формулювання, що вимагає однозначної відповіді;
• Завдання закритого типу повинне містити не менше однієї правильної відповіді.

У нашому випадку комп’ютерна програма дозволяє складати тести різних типів; на першому етапі її впровадження в навчальному процесі ми почали с тестів закритого типу з однією правильною відповіддю з трьох або чотирьох наведених. У цьому разі під час складання тестових завдань важливим є коректне використання так званих дистракторів (від англ. distract – відволікати увагу, збивати з пантелику) – варіанти відповідей у завданнях з вибором, які не є правильними, але зовні близькі до правильного рішення. Підбір адекватних дистракторів є невід'ємною частиною процедури розробки надійного і валідного тесту, складеного на матеріалі завдань з вибором. Саме цей елемент створює додаткову мотивацію для роботи з підручником. Пояснюється все дуже просто. Якщо тест складений якісно, то в ньому присутня достатня кількість сильних дистракторів. Їх наявність служить основою неправильних відповідей. Учень переконується, що ймовірність відгадування правильних відповідей дуже мала. Це викликає бажання взяти конспект лекції або підручник і розібратися, знайти правильні відповіді на питання тестових завдань.

На представленій діаграмі – середні результати КТ по дисциплінах природничо-наукового циклу курсантів 2-го курсу. Відмітимо, що викладачі фізики та хімії заздалегідь оприлюднили питання, які виносяться на тестування; по інших дисциплінах курсанти готувалися за темами, що обговорювалися на заняттях. Який підхід є ефективнішим – предмет обговорення.

На закінчення хочеться додати, що використання КТ в навчальному процесі як один зі способів контролю знань дозволяє

• в найкоротші терміни перевірити знання великої групи учнів;
• виявити недоліки при вивченні конкретного навчального матеріалу і використовувати отримані результати для управління ходом навчального процесу;
• застосувати методи математичної статистики для оцінки ступеня засвоєння навчального матеріалу;
• отримати об'єктивну оцінку знань учнів;
• позбавити викладача від рутинної роботи щодо контролю знань традиційними способами: перевірка різних письмових робіт, усні опитування на семінарах, екзаменах, заліках тощо;
• організувати навчальний процес таким чином, що увага учнів акцентується на самостійній роботі (ця перевага, на наш погляд, є основною).

Проте КТ не повинно повністю замінювати традиційні методи навчання і контролю знань, можливість безпосереднього спілкування викладача і курсанта, а має виступати як їх істотне, зручне доповнення.

1. Опарін А.В., Бритавська О.П., Досвід контролю базових знань студентів за допомогою системи комп’ютерного тестування, Інформаційно-аналітичний портал «Вища освіта», 6.12.2012.
2. Атаманчук П.С., Управління процесом навчально-пізнавальної діяльності, Кам.-Под.: Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут, 1997.
3. Растригин Л.П., Компьютерное обучение и самообучение, Информатика и образование, №6, 1991, с.86-88.

 

Опарін Анатолій Володимирович,
начальник МКТФ ОНМА, кандидат технічних наук, професор

Бритавська Олена Павлівна,
методист, кандидат фізико-математичних наук